Путівник. Вулицями Шостки

Путівник по Садовій вулиці Шостки.

Вулиця Садова виникла в ХVІІІ столітті на прямій дорозі (2) з містечка Вороніжу на село Івот. Дорога перетинала річку Шостку по греблі млину порохового заводу. За річкою дорога мала відтинок вліво (3) на село Ображіївка та вправо (1) на містечко Ямпіль, через хутір Крупець. Перша забудова з’явилася біля млину ще в 1670-х роках. Вперше забудовану частину дороги на під’їзді до заводської греблі назвав вулицею наш відомий історик О. Лазаревський (1834-1902) в своєму описі «Плана Шостенского артилерийского порохового завода 1778 года». Тоді по правій стороні вулиці, починаючи від греблі, ставу (1), стояло лише декілька будинків: «покои для житья офицеров и производства письменных дел (2), харчевня лавка (3), квартира для житья мастеровых (4)». З іншої лівої (східної) сторони тієї ж «части улицы», ближче до річки, були ще одні «покои для житья офицеров и производства письменних дел (10); далее – конюшенный двор (11) и казармы (12). К юго-западу от офицерских покоев – кузница и мастерские (13), а за ними – лекарский дом и лазарет (14)».

 

На «Плане Шостенскаго пороховаго завода» 1793 року забудова вулиці (С) значно посунулася далі від греблі, ставу по дорозі в Воронізькому напрямку, зупинившись за 40 сажнів (80 м) до Новгородського шляху (Н) (нині вул. Карла Маркса). Отже, останній будинок  вулиці стояв на місці нинішнього заводського профілакторію (вул.Леніна,25). Загалом на вулиці нараховувалося в 1793 році півсотні приватних («служительских») будинків та три будинки для офіцерів та ще два командирські будинки (старий та новий, що будувався). Цікаво, яку назву мала ця головна заводська вулиця заводського поселення? Безумовно вона звалася Садовою, бо мала сади при кожній хаті та й по центру вулиці тягнувся суспільний сад, як бачимо з плану 1793 року. Приватні сади існують і нині, а на місці центрального саду ідуть алеї парку. На сьогодні збереглася лише одна «служительська» хата (1) з плану 1793 року (вул. Леніна,35). Колись в ній проживала родина заводського «служителя» – вільнонайманого робочого з відставних солдат або з місцевих селян. Більшість тодішніх служителів становили одружені відставні солдати, тож бо вулиця Садова була в 1793 році солдатською. У наступному ХІХ столітті кількість солдатських хат зменшилося учетверо. На їхньому місці з’явилися нові кам’яні казарми, будинки для чиновників та для офіцерів.

 

На плані 1897 року можна виокремити чотири квартали на Садовій вулиці, починаючи від заводу до перехрестя з Глухівською вулицею (нині вул. Карла Маркса). Перший казармено-управлінський квартал (1) йшов від  Церковного майдану по лівій, від заводу, стороні вулиці до Кривого провулку (К) (нині пров. Енгельса). За ним йшов чиновницький (2) квартал до парку-саду перед Глухівською вулицею. По правій стороні вулиці від заводу йшов офіцерській (3) квартал до дороги на городи (Д) (нині вул. Совєтська), за ним – солдатський (4), до самої Глухівської вулиці. У наступні два десятиліття до революцій 1917 року Садова вулиця залишалася з такою ж самою забудовою як  на плані 1897 року, хіба що з’явилися між казармою та заводоуправлінням нові будівлі автогаражу. У 1930-х роках в офіцерському кварталі звели капітальний житловий будинок (1) (Леніна,49) та школу (2) біля нього, також у солдатському та чиновницькому кварталах звели по одному житловому будинку (3,4) (Леніна,23 та 26 відповідно). Вони помітні на фотографії Шостки, зробленій німецьким літаком у серпні 1941 року. 

Під час війни Садова вулиця зазнала найбільших руйнацій з усіх вулиць міста. Після війни були відбудовані заново майже всі цегляні будинки вулиці, окрім школи. У середині 1970-х років в солдатському кварталі було збудовано чотириповерховий  заводський профілакторій (Леніна,25-а). Він позначений на плані вулиці 1976 року (16).  

1. Канцелярія 1782 р. («Хімбуд-3»).  2. Церква Різдва Христового 1785 р. (клуб військової частини).  3. Будинок священика 1805 р.  4. Будинок командира заводу  1824 р.  (профком).  5. Гауптвахта 1842 р. (магазин).  6 . Канцелярія 1849 року (в/ч).  7.  Казарма 1839 р.  Липова алея.  8. Офіцерські садиби 1830-х років. (магазин).  9. Заводоуправління 1860-х років. 10. Поштова контора 1860-х років, (лікарня №2). 11. Будинок 4-х поверховий 1939 р. (№23).  12. Пам’ятник загиблим заводчанам 1967 р.  13. Пам’ятник 200-річчю заводу 1971 р.  14. Пам’ятник Леніну 1960 р. 15. Обеліск Слави. Вічний вогонь 1967 р. 16. Заводський профілакторій.

За минулі з 1976 року три десятиліття ніяких нових поверхівок на старій вулиці до цього часу не з’явилося, проте  були значно перебудовані хати солдатського кварталу. Не зазнала змін лише двохсотлітня дерев’яна солдатська хата (Леніна,35). На жаль, дещо змінився фасад та дах найстарішого  будинку вулиці та міста – колишньої першої цегляної заводської канцелярії з 1782 року (Леніна,55). Все ж таки найстарішою пам’яткою Шостки мав би бути  козацький млин на території заводу, що розпочав відлік її історії, але він не зберігся. Млин на річці Шостці збудував ще в 1670-х роках локотський козак Воронізької сотні Степан Бугай. Так нам підказує історик Олександр Матвійович Лазаревський (Див. повну 75 сторінкову, з численними планами та фотографіями, версію історії вулиці Садової в Інтернеті за адресою: SHIVa – Шостка. Історія вулиць).  

 Путівник склав чл. товариства «Просвіта» В.Кириєвський за сприяння міської Станції юних туристів